Сторінка для батьків


ПОРАДИ БАТЬКАМ


ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

1. Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а лише за те, що вона - рідне дитя.
2. Головне новоутворення підліткового періоду - відкриття своєї індивідуальності, свого "Я".
3. Починається перебудова організму - дитина стає імпульсивною, з'являється негативізм, часта зміна настрою, суперечки із ровесниками, бунт проти батьків.
4. На дітей звалюється криза, пов'язана з бажанням самостійності, відокремленості від батьківської опіки і страхом перед невідомим дорослим життям.
5. Зростає дух незалежності, який робить стосунки підлітків в сім'ї, в школі дуже напруженими.
6. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується із збільшенням самоконтролю і початком свідомого самовиховання.
7. Підліток дуже чутливий, вразливий і легко піддається впливам як позитивним так і негативним.
8. Підвищений рівень тривожності.
9. Внутрішній світ дитини ще не має стабільності, тому батькам не бажано залишати своїх дітей без розумного нагляду.
10. Розширюється спілкування.
11. Підвищується інтерес до свого тіла і зовнішності.
12. З'являються нові авторитети
13. Недоліки і протиріччя в поведінці близьких і старших сприймаються гостро і хворобливо.
14. В батьках діти хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів

 Як ми можемо допомогти дитині-підлітку
Поведінка – це ще не проблема. Це тільки ключ до проблеми. Якщо дитина поводить себе агресивно – це означає, що загорілося червоне світло. І так само, як при переході вулиці, вам варто зупинитися і подумати, що дитина переживає таке, що змушує її діяти агресивно. Спробуйте зрозуміти свою дитину та її почуття. Це не означає, що ви повинні оправдовувати її вчинки. Адже, коли ми розуміємо поведінку нашої дитини, ми здатні діяти розумніше, конструктивно і по-людському, а отже, маємо більше шансів, щоб вибрана нами стратегія спрацює.
  
КОЛИ ДИТИНА ПОВОДИТЬ СЕБЕ АГРЕСИВНО

1. З’ясуйте для себе, в яких ситуаціях, з ким, де дитина поводить себе агресивно. Тоді вам легше буде зрозуміти причини такої поведінки.
2. Навчайте дитину висловлювати свої почуття і потреби відкрито. Гнів та агресивність – це нормальні природні почуття. Головне те, як ми його сприймаємо та виражаємо. Традиційно ми привчаємо дітей затискувати свій гнів та агресивність. І коли ці почуття виникають, дитина навчається їх ховати, відчуваючи сором, провину.
3. Встановіть чіткі та незмінні межі поведінки. Впевніться, що дитина розуміє: ворожі агресивні дії не припустимі ніколи.
4. Пам’ятайте, що ваші дії для дитини – основний взірець для наслідування. Ваша поведінка може бути уроком того, як можна одержувати те, що хочеш, не звертаючись до нападів, тиску, погроз, бійок.

ЩО В НАШИХ ДІЯХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ 
АГРЕСИВНІ ПОЧУТТЯ І ДІЇ НАШИХ ДІТЕЙ

1.Накази, команди “Зараз же перестань!”, “Забери!”, “Винеси відро!”, “Швидко в ліжко!”, “Замовкни!”. В цих категоричних висловах дитина відчуває неповагу до себе. Такі слова викликають відчуття безправ’я та покину тості. Особливо коли дитина має проблеми і намагається поділитися ними з батьками.
2. Попередження, застереження, погрози  “Якщо ти не перестанеш плакати, я піду”, “Якщо ти не перестанеш плакати, я піду”,
“Дивись, щоб не стало гірше”, “Не прийдеш вчасно, тримайся”.
Погрози та попередження погані тим, що при частому повторенні, діти до них звикають і перестають на них реагувати.
3. Мораль, повчання, проповіді “Ти зобов’язаний поводити себе так, як належить”, “Кожна людина повинна працювати”, “Ти повинен поважати дорослих”. Звичайно, діти з подібних фраз не дізнаються нічого нового. Моральні основи і моральну поведінку виховують не стільки слова, скільки атмосфера в сім’ї, поведінка дорослих.
4. Постійні поради, намагання все вирішити за дитину
“А ти візьми і скажи...”, “По-моєму, треба...”, “Я б на твоєму місці...” Діти не схильні дослухатись до наших порад. Така позиція батька “зверху” дратує дітей, а головне, не залишає у них бажання розповісти докладніше про свою проблему.
 5. Докази, нотації, “лекції” “Слід би знати, що перед їжею треба мити руки”, “Все через тебе!”, “Даремно я на тебе надіялась”, “Завжди ти...”. Це викликає у дітей або активне захищання, або нудьгу, подавленість, розчарованість у собі і у своїх стосунках з батьками. В цьому випадку у дитини формується низька самооцінка. Не бійтеся, що похвальні слова на її адресу зіпсують її.
6. Обзивання, висміювання “Плакса-вакса”, “Не будь лапшою”, “Ну, просто бовдур!”, “Який же ти ледащо!”. Все це – найкращий спосіб відштовхнути дитину і “допомогти” їй розчаруватися в собі. Звичайно, в таких випадках діти ображаються і захищаються: “А сама яка?”, “Ну і буду таким!”.
7. Випитування, здогадування, розслідування “Що ж все-таки трапилося? Я все одно дізнаюся”, “Чому ти знову отримав двійку?”, “Ну чому ти мовчиш?”. Утриматися в розмові від запитань дуже важко. І все ж краще постаратися і спробувати замінити питальні речення на стверджувальні. Питання сприймається як холодна цікавість, стверджувальна фраза – як розуміння і підтримка.
8. Співчуття на словах, умовляння Звичайно, дитина потребує співчуття. І все-таки є ризик, що слова “я тебе розумію”, “я тобі співчуваю” прозвучать фальшиво. Може замість цього промовчати, притиснувши її до себе.
9. Ігнорування. “Відчепись, “Не до тебе”, “Завжди ти зі своїми скаргами”.

ЩЕ ОДНА ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Шановні батьки, пам'ятайте!
У дітей, які не знають, що їм робити в час дозвілля, псуються і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїй дитині вибрати корисне завдання.
Турбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким в результаті «виховання».
Пам'ятайте, батьки! Фізичне покарання — це показник не тільки Вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур'я.
Ремінь та тумак вбивають у дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину, одурманюють її отрутою брехні.
Не ставте Вашу дитину в становище, коли вона змушена оборонятися  брехнею!
Говоріть з дитиною так, щоб не залишалось жодного сумніву в тому, що Ви керуєтеся турботою і тривогою за неї, а не бажанням відмахнутися, образити.
 Будьте навіть у дрібницях до кінця правдивими і чесними зі своїми дітьми. Незначну домішку брехливості, штучності діти помічають дуже добре.
Не забувайте поділитись із своїми дітьми досягненнями і невдачами, тоді вони відкриватимуть Вам свої таємниці, чекатимуть Вашої поради, підтримки.
Пам'ятайте, батьки! Вашу дитину виховують кожна хвилина життя, кожний куточок землі, кожен крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимоволі.  Враховуйте основні методи виховання й переконання, вправи, стимулювання.

ВИСЛОВИ, ЯКИХ НІКОЛИ
НЕ ПОВИННА ЧУТИ ВАША ДИТИНА:

 «Підеш в школу, – ще довідаєшся...», «Може там з тебе людину зроблять !...»
 «Мені такий хлопчик (таке ледащо...) не треба ...!»
 «Вчитель не такий», «Клас не підходящий, – не такий, як сусідній», «Школа взагалі гірше, ніж та (якась!)»
   «Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»
«Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта...»
«А чого від нього чекати гарного? Він же...»
«То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу...», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку... Ще чого!..»
«І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...»
«Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...»
«І коли ти вже... До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати...», «Скільки це може продовжуватися...»
«Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка... Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею...».

ВИСЛОВИ, ЯКІ ХОТІЛА Б ПОЧУТИ ВАША ДИТИНА:

«Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»
«Я подумала, а що як нам зробити отак... Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...»
«Я тебе так люблю... Ти нам дуже потрібна...»
«Ми з татом хочемо, щоб ... , тому, що....»
«Я в тебе вірю...», «Подумай ще раз,... я теж колись зробила таку саму помилку...»
«Якщо вчителька саме так просила написати, то звичайно, звісно ж...»
«А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу.... Я зробила б так...»
«Колись давно я теж була у схожій ситуації... Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити...»
«Давай з татом порадимося... Разом ми вигадаємо найкращий вихід...»
«Мені було б приємно, якби ти... А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»
«У тебе сьогодні такий войовничий настрій... То може оголосимо війну бруду й пилу ... Допоможеш мені...»
«В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально... Що, як ми зробимо так...»
«Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила...»

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

1. По-справжньому любіть дитину: жалійте її, втішайте, підтримуйте, допомагайте, довіряйте.
2. Дитина, якій усе дозволено, теж нещаслива. В необмеженому просторі вседозволеності, де немає орієнтирів, дитині незатишно, а головне, вона втрачає відчуття, що є щось, чого не можна. Передавайте дитині такий досвід взаємовідносин, як компроміс.
3. Ніколи не порівнюйте своїх дітей між собою або з іншими дітьми типу: «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...» Це ознака нелюбові до того, з ким порівнюєте.
4. Дитина повинна відчувати, що Ви сердитесь не тому, що вона погана, а тому, що вона, така гарна і розумна, приголомшила Вас своїм негарним вчинком.
5. Помірна похвала й подяка нестандартними словами сприяють формуванню в дитини впевненості в собі й прагненню до успіху. Знаходьте найменшу можливість підкреслити в дитині її позитивні риси, нові досягнення, просування вперед. Не використовуйте стандартне «молодець!» Краще, якщо Ви скажете: «Ти мені дуже допоміг!», «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!» Назвіть на знак подяки дитину ласкавим ім’ям.
6. Підтримуйте інтерес вашої дитини через її самовираження, прагнення щось зробити самостійно. Не акцентуйте увагу на невдачі типу: «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...» Краще виразіть надію на вдачу, разом аналізуйте причини неуспіху: «Я подумала, а що, як нам зробити отак... Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...».
7. Перед відходом дитини до школи, а якщо нема можливості, то ще ввечері, погладьте її зі спини за плечики й скажіть спокійно кілька слів впевненості: «Не хвилюйся в школі, ми віримо, що ти нас не підведеш. Ми любимо тебе». Тактильний контакт дуже важливий.
8. Уранці не вмикайте яскраве світло, не розмовляйте голосно й дуже емоційно. Увечері, перед сном, бажано аутотренінг із позитивною настановою.
9. Привчайте дитину до режиму дня, сну й відпочинку і зробите добре не тільки для неї, а й для себе.
10. Нехай в дитини буде її особистий куточок, столик, ватман, де вона зможе демонструвати свої творчі роботи, поробки, і буде впевнена, що все це при першій ліпшій нагоді не буде викинуте на смітник.
Підростаючи, дитина поступово сама, коли буде готова, відмовиться від цього, на наш погляд, непотрібу. Ваша маленька людина не ваша особиста власність, і теж має право на свій особистий недоторканний психологічний простір, як ви на косметику, гребінець, капці.
11. Навчіть дитину прибирати за собою, але не робіть те, що дитина в змозі зробити сама. Хай буде правилом для Вас принцип педагогіки М. Монтессоррі, своєрідний заклик дитини: «Допоможи мені зробити це самому!» І нехай з вами буде завжди поруч духовність, бо все матеріальне – тимчасове й тлінне. Вічні цінності неминущі, вони допоможуть виховати вам гарного сина, гарну дочку. Ніхто батьками не народився. Маєте право на помилку і ви, і ваша дитина. Але з висоти вашого досвіду треба розуміти, що не всі помилки можна виправити, не кожне слово дитина забуде, не кожна настанова, згарячу сказана, буде корисною.

КОЛИ НЕ МОЖНА ЛАЯТИ ЧИ КАРАТИ

• Коли дитина хвора, погано почувається, ще не набралася сил після перенесеної хвороби. У цей період психіка особливо вразлива, реакції непередбачувані.
• Коли дитина їсть, перед сном і після сну, під час якоїсь роботи.
• Відразу після того, як дитина отримала фізичну чи психічну травму. Наприклад, впала, з кимось побилася, отримала погану оцінку…
• Якщо дитина намагається, але не може перемогти страх, неуважність, якісь інші свої недоліки.
• Якщо син чи донька дуже рухливі, чим стомлюють і нервують вас.
• Якщо дитина здається некмітливою, неповороткою.
• Якщо ви в поганому настрої чи “вийшли з себе” від люті. Якщо ви втомилися, чимось засмучені чи роздратовані. Гнів, що ви його у такому стані випліскуєте на дітей, завжди несправедливий. Погодьтеся, у таких випадках ми попросту “розвантажуємося” на наших дітях.

Між батогом і пряником
Покарання і заохочення – основні засоби, за допомогою яких ми виховуємо дітей. Мета покарання – не потопити “грішника”, а врятувати його, допомогти стати кращим. Засіб для цього – прощення. Але слід уникати крайнощів. Ніколи нічого не прощати означає байдужу, нелюдську, антипедагогічну поведінку. Це лишень поглибить прірву між вихователем і дитиною. Але завжди охоче прощати все – означає втратити авторитет і можливість впливати на дитину.

ЯК ВИХОВАТИ ПОРЯДНУ І ЧЕМНУ ДИТИНУ?

Нерідко ми, батьки, спостерігаємо, як наші діти, яких ми вчимо бути найкращими і найдобрішими у світі, поводяться зовсім не так, як нам того хотілося б. Вони або засиджуються допізна у друзів, або приносять погані оцінки, або не вітаються з сусідами, або не прибирають у своїй кімнаті, або не миють за собою посуд, або… Варіантів – сотні. І, зізнаймося, іноді, особливо коли приходиш з роботи втомлений (втомлена), так хочеться отримати моральну компенсацію за розчарування – нагримати, насварити… Але чи потрібно карати дитину? А якщо потрібно – як і коли?

Не перетворюйте кару в ритуал
Щоб покарання пішло на користь, потрібно, аби дитина відчула свою провину. Якщо цього не сталося, покарання – лише відкритий акт насильства, безглузда мука чи марне витрачання енергії. На жаль, є такі родини, де покарання перетворюється на своєрідний ритуал. І є такі, де воно нагадує процес призначення в армії позачергового. Тому педагоги радять, перш ніж покарати дитину, задуматися - а НАВІЩО? Саме не ЗА ЩО, а НАВІЩО? І якщо є хоч найменший сумнів, карати чи не карати, то краще не карати.

Покарання... бездіяльністю
Типова історія. Школярі повертаються зі школи. Обидва отримали погані оцінки. “Тебе як карають?” – “Змушують мити посуд за всіх”. - “А мене заставляють читати художню книжку. Але це ще нічого. Он Петро десять разів пролазить під столом, а Іван чистить молодшим братам чоботи”. У жодному випадку не варто як покарання змушувати дітей виконувати якусь роботу. Як ні в якому разі не можна карати читанням чи виконанням домашнього завдання, чи навіть спортивними вправами. Такі дії батьків лишень викликають у дитини відразу і до праці, і до школи, і до спорту. Краще вже навпаки, покарати бездіяльністю. Уявіть собі, це дуже важке покарання – нічого не робити. Якщо не вірите, перевірте на практиці.

Про давні помилки – ні слова
Займаючись дітьми, пам’ятайте, що ви вихователі, а не кухарі. Тому не робіть з покарань “вінегрет”. За одну провину досить одного покарання. До того ж перед винесенням “вироку” не забувайте про термін давнини. Запізніле покарання повертає дитину до колишніх помилок і заважає стати кращою. Отож про старі провини – ні слова. Покарали дитину – пробачили. Починайте життя від початку. І не позбавляйте сина чи доньку раніше заслуженої похвали і нагороди, не забирайте у нього, наприклад, плеєр, який ви самі ж подарували.

Як дитину обізвеш, такою вона і виросте
Семирічному Віті не хотілося йти зі школи додому. Він знав, що за запис у щоденнику йому сьогодні дістанеться. Мама буде “пиляти” його весь вечір:
- Ніколи нічого з тебе не вийде, ти – невиправний ледар. Тобі одна дорога... Ти спеціально з мене знущаєшся, ти зведеш мене в могилу. Вітя усе це чув багато разів. І врешті у нього пропало навіть найменше бажання виправдовуватися. Хлопчик змирився з тим, що він – нездара. Діти вірять батькам і усе сприймають однозначно. Слова матері спрацьовують як пряме навіювання. Якщо ви повсякчас говоритимете дитині, що вона ледар, боягуз, недоумок, не дивуйтеся, якщо вона такою й виросте. Цілком можливо, син чи донька підуть на все, щоб довести, що вони чогось вартують. Але навіть у кращому випадку така людина пронесе через життя непевність у собі і відчуття внутрішньої неповноцінності. Тому люблячим батькам, що читають нотації своїм нащадкам, варто звернути увагу на формулювання претензій. Не “ти поганий”, а “ти зробив погано”. Не “ти жорстокий”, а “ти вчинив жорстоко”.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Можливі причини складностей у навчанні дітей:
  1. Дитина нездорова.
  2. Учень швидко стомлюється, а регулювати свій темп неспроможний.
  3. Батьки не вміють допомогти учневі або ставляться до нього як до підлітка (пояснять лише раз, вважаючи, що цього досить) або як до малюка — повторюють те саме безліч разів.
  4. Дорослі не вміють зацікавити дитину навчальною працею як захопливою грою.
  5. Дитина не в змозі уважно працювати в школі і вдома, оскільки навчальна завантаженість для неї непосильна (не звикла працювати).
  6. Батьки надто пригнічують учня погрозами й покараннями. Не вміють своєчасно схвалити й підбадьорити маленьку людину.
  7. Дорослі не вміють чітко пояснювати, давати ділові поради.
  8. Батьки не дотримуються принципу єдності вимог у навчанні: кожен нав'язує дитині свій стиль роботи.

ПОРАДИ БАТЬКАМ,
ЩО ДОПОМАГАЮТЬ ДІТЯМ УЧИТИСЯ

  1. Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій.
  2. Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначають час і практика. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант завдання.
  3. Не виявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і незначного просування або навіть деякого регресу вашої дитини.
  4. Будьте терплячими, не поспішайте, не давайте дитині завдань, що виходять за межі її інтелектуальних можливостей.
  5. У заняттях з дитиною треба знати міру. Не змушуйте дитину виконувати вправу, якщо вона весь час крутиться, стомилася, неврівноважена. Спробуйте визначити межі витривалості дитини, збільшуйте тривалість занять щоразу на невеликий відрізок часу.
  6. Бажано використовувати ігрову форму занять, оскільки діти погано сприймають чітко регламентовані, повторювані, монотонні заняття.
  7. Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість, тощо.
  8. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу самооцінку.

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

ü  Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.
ü  Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
ü  Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.
ü  Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.
ü  Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
ü  Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.
ü  Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.
ü  Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелекту­альному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.
ü  Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має ви­ходити за межі пристойного.
ü  Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб ви­разити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

ВЧІТЬСЯ ТА НАВЧАЙТЕ ДІТЕЙ
 ПРАВИЛЬНО СПІЛКУВАТИСЬ

 Щоб навчитися правильно говорити, треба навчитися читати і слухати.
 Читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, по­чути, зрозуміти й запам’ятати художні особливості мови, мовні звороти.
Збагаченню словникового запасу допоможе спеціальна робота: заведіть словник для запису нових
слів, тренуйтеся в їх вимові та використанні, добирайте до них антоніми та синоніми, вивчайте
слова, що використовуються в переносному значенні,
 Намагайся не лише запам’ятати мову оратора, а й прийоми її побудови.
Стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів
це збіднює мову.
 Стежте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій.
Щодня читайте вголос по 15—20 хв., усвідомте зміст тексту, поміркуйте, де зробити па­узу, поставити наголос, якого емоційного відтінку надати мові.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

 1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.
 2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.
 3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.
 4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.
 5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?» Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
 6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.
 7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.
 8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.
 9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.
 10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.
 11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».
 12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.
 13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
 14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.
 15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.
 16. Учіть підлітка:
цінувати дружбу, поважати суспільну думку;
правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;
порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.
 17. Виховуйте:
витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.
чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.
 18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.
 19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.
 20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.
 21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»
 22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»
 23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.
 24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».
 25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним»..
 26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.
 27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».
 28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася.
 Якою ви повинні відпускати дитину до школи— Учень повинен приходити до школи чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на руках повинні бути коротко обрізані, волосся охайно розчесане.— Учень повинен одягатися в чисту, охайну учнівську форму. Взуття повинно бути начищеним, чистим.Що повинно бути у портфелі:— Учень повинен мати при собі чисту носову хусточку.— У портфелі мають бути акуратно складені речі, потрібні для занять на цей день.— Книжки слід обгорнути. На обгортці має бути напис: предмет, прізвище учня, клас та номер школи.— Щоб зошити мали охайний вигляд, потрібно класти їх у папку.— Олівці, ручки покладіть у пенал.— Стежте за, тим, щоб звечора все було готове до навчального дня і в портфелі не було нічого зайвого.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
 «ВИКОНУЄМО ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ»

 1. Учень упорядковує своє робоче місце, свій стіл для навчальних занять чи місце, відведене йому за спільним столом.
 2. За записами у щоденнику чи в зошиті встановлює, що саме йому задали.
 3. Згадує, у якій послідовності радив учитель виконувати те або інше завдання.
 4. Готує потрібні підручники та приладдя: ручку, олівець тощо.
 5. Знаходить завдання в підручнику, текст статей та письмових вправ, текст задач тощо.
 6. Згадує навчальний матеріал, який пояснював учитель на уроці.
 7. Згадує вказівки вчителя щодо способів виконання вправ.
 8. Виконує роботу.
 9. Звіряє зроблене з тим, що потрібно було зробити: чи часом чогось не забув.
 10. Перевіряє, чи правильно виконав завдання; якщо є помилки — виправляє.
 11. Якщо це можливо, звертається до батьків або до інших старших членів сім'ї з проханням перевірити, чи розуміє він зміст прочитаної статті, чи правильно розповідає, чи навчився пояснювати розв'язання задачі.


  ЯК НАЛАГОДИТИ СТОСУНКИ З УЧИТЕЛЕМ ВАШОЇ ДИТИНИ

ВИХОВАННЯ ДИТИНИ. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ 

НАВЧАННЯ ДИТИНИ МОРАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ 

МИСТЕЦТВО ДОБРОТИ  

25 СПОСОБОВ УЗНАТЬ У РЕБЕНКА, КАК У НЕГО ДЕЛА В ШКОЛЕ, НЕ СПРАШИВАЯ, КАК У НЕГО ДЕЛА В ШКОЛЕ

7 НАВЫКОВ РОДИТЕЛЕЙ, ЧЬИ ДЕТИ УМЕЮТ РЕШАТЬ СВОИ ПРОБЛЕМЫ 

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)